10.05.2023

Як я наважилася на переїзд із міста на землю без грошей та досвіду

2002 рік. Ми були молодою сім’єю із моїм першим чоловіком, нашими двома старшими зовсім маленькими дітками. За 5 років нашого спільного життя вже змінили 13 орендованих квартир у місті. Із зарплати чоловіка майже половина йшла на оренду квартири і зовсім не було ніяких збережень, на відміну від постійних боргів. На той момент вже вийшли перші книги В.Мегре, що повністю перевернули моє світосприйняття, кожну з тих книг зачитувала просто «до дір» ( вони виходили приблизно раз на рік-два), із трепетом та часто слізьми вчитуючись у всі прямі речення головної героїні. Ці книги давали такий стан польоту та натхнення, прозріння з багатьох питань, дотику до таких тонких струн Душі,що хотілося просто обійняти весь світ від любові та дуже ніжних відчуттів, що пробуджувалися всередині.

І ось в четвертій книзі під назвою «Сотворіння» вперше прозвучало словосполучення «родове помістя», «поселення родових помість». Ті образи з книг про помістя та поселення, що раніше існували у наших предків і які можемо почати відроджувати просто зараз вже в нашому часі, викликали такий потужний відгук у Душі, таку міць та силу, що в голові вже не існувало ніяких перепон, які могли б завадити ті образи починати втілювати в життя. Дуже сильна мрія, щоб все те, чим так щиро поділилась через книги їх головна героїня, відбулось і в моєму житті, щоб у моїх діточок був свій живий простір: свій сад, своя полянка для ночівлей під зорями, свої пташки в своєму лісі, свої зорі над своїм будиночком, свої яблучка та полунички прямо з куща, свій ставок, де можна плавати голяка хоч пять разів на день. Боже, свій ставок, це взагалі щось на рівні фантастики!!! Обов’язково добрі сусіди поруч із такими ж великими живими просторами. З якими разом ми створимо великий безпечний, здоровий простір для наших діточок та насичене різноманітними святами та подіями спільне життя у поселенні. І от уявіть, ані свого майна, ані збережень, декрет, ніяких ще здобутих професійних навичок, ніяких перспектив щодо грошей, ще не знаєшь, де тих майбутніх сусідів шукати….а перед тобою мрія всього твого життя…

Інтуїтивно тоді малювала разом зі старшим дворічним синочком наше майбутнє помістя, розвішувала ті картини в кімнаті перед очами та, як тепер кажуть, візуалізувала. На очі вже постійно трапляли полиці з насінням в магазинах, бабусі з городиною на ринках, перші книжки про органічне землеробство та екобудівництво, журнали з ландшафтного дизайну.

Інтернет тоді тільки з‘являвся – і, о диво, знаходжу оголошення про трі ініціативні групи, хто також, надихнувшись тими ж книгами, шукав собі однодумців, щоб створити такі поселення біля Києва! Щастю вже немає меж! Зателефонувала за всіма трьома номерами, поспілкувалась, оцінили з чоловіком особисті відчуття від планів кожного колективу стосовно місця розташування,особливостей майбутнього переїзду та вирішили приєднатися до тієї групі, де була вже вироблена концепція швидкого спільного будівництва інфраструктури, проведення електрики, доріг, охорони тощо. Почали відвідувати зустрічі цього колективу в Києві, поки йшов пошук землі під майбутнє поселення. Земля знайшлася, 86 га! Космос! Наш перший спільний виїзд до того поля великим орендованим автобусом із майбутніми сусідами. Централізований план поселення, затвержений в сільраді, оформлення актів на землю і ось той найщасливіший момент – у мене тепер є СВОЯ ЗЕМЛЯ!!! Бігала та стрибала від щастя по тому гектару в чистому полі, як маленька дівчинка.

Вже через півроку ми переїхали в село біля нашого майбутнього поселення, знімали там хату. Ще через рік вже переселились на нашу ділянку в зовсім маленький, недобудований, але СВІЙ будиночок, у своє поселення. Разом зі ще пятьома першими сім‘ями.

Ми були одними з найперших першопроходців, творців родових помість. Наше поселення довгий час було найбільшим за своєю площею та кількістю родин, що зимують постійно.

Організовувала та проводила разом із сусідами багато різноманітних свят, семинарів, вечорниць, екскурсій, великий фестиваль. Всі події, що відбувались за ці роки в країні, світі, тільки ще більше підтверджували правильність обраного шляху, необхідність та важливість поступового м‘якого повернення людей із міст на землю, наявності свого самодотнього живого простору, з яким у родини завжди буде своя високоякісна їжа з саду та городу, чиста вода з криниці, чисте повітря, запас дров на будь-які випадки взимку – це найелементарніша база, свобода та незалежність родини від будь-яких систем забезпечення. Мінімум, що може дати людині своя земля.

Все, що відбулось із нами за останній рік – відкрило та висвітило нові грані надважливої теми взаємовідносин між людьми, сусідами, колективами будь-якого розміру та масштабу. Адже для мене поселення – як маленька модель всієї земної кулі. Якщо навчимося зберігати добросусідство з найближчими людьми, що живуть поруч – зможемо, як людство, повернути і загальний мир на всій планеті.

На майстер-класі з теми поселень, який вже активно готую, зможу концентровано та стисло поділитися всім набутим колективним досвідом за ці 20 років, допоможу скласти ваш покроковий план-інструкцію для створення свого поселення, м‘якого переїзду на землю та поділюся розмірковуваннями щодо підтримки добросусідських відносин в колективі.

Поширьте, будь ласка, цей допис серед своїх друзів, кому теж може бути цікаво і корисно. Буду дуже Вам вдячна.

Тетяна Мадісон, 09.05.2023

Мій телеграм-канал про поселення тут , підписуйтесь та запрошуйте друзів